З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).
Усе, що ми бачимо навколо себе, складається з маленьких-маленьких частинок. Ми навіть не здогадуємось, наскільки багато інформації та властивостей вони містять. Зазирнути і побачити світ мікрочастин - справа дуже тонка, але з нею впоруються викладачі та студенти фізико-енергетичного факультету. Вивчення мікроскопічних частин - державна тема, на розвиток якої виділяються кошти з держбюджету. Старший науковий співробітник фізико-технічного факультету, доцент кафедри інформаційних технологій в енергетичних системах фізико-енергетичного факультету, Руслан Володимирович СУХОВ:
- Ми займаємося нанотехнологіями. «Нано» означає об’єкти та їх властивості, які є дуже маленькими, менше 100 нанометрів. Справа в тому, що коли від масивного шматка матеріалу ми йдемо в царину маленьких розмірів, то повністю змінюються властивості цього об’єкта: змінюється температура плавлення, кристалізації тощо. Наприклад, беремо великий шматок золота: він плавиться при одній температурі. Беремо шматочок золота діаметром 50 нанометрів - він плавиться при температурі на 200 градусів менше. І таких ефектів багато: яку б властивість об’єкту великого розміру ми не взяли, в маленькому розмірі вона змінюється. І цьому присвячені всі наші дослідження.
- А чим ця тема актуальна?
- Перш за все, своїм практичним значенням. Наприклад, усі ми користуємося персональними комп’ютерами. Із використанням нанотехнологій створюються плати, процесори для комп’ютерів. Люди, які не працюють з нанотехнологіями, навіть не здогадуються, скільки всього вкладено в маленьку мікросхему.
- Які саме наукові дослідження присвячені цій темі?
- Починаючи з бакалаврата, усі наші студенти працюють з нанотехнологіями. Так і в магістратурі, а далі - і в аспірантурі. Студенти стоять за вакуумними установками, самі створюють зразки.
- Чи достатньо у Вас технічного оснащення для проведення подібних дослідів?
- У нас є вакуумні установки, які необхідні для роботи з нанооб’єктами. Справа у тому, що ці об’єкти дуже маленькі, і, якщо працювати з ними на повітрі, вони забруднюються. Також у нас є електронні мікроскопи, за допомогою яких можна побачити результати своєї роботи. Але техніки не вистачає. Обладнання, призначене для такого роду дослідів, коштує мільйони гривень.
- А як же держава фінансує Ваші дослідження?
- Вкрай скудно. Нам виділяють десятки, а іноді - сотні тисяч гривень на рік. Але за ці кошти ми повинні слідкувати за обладнанням, підтримувати його в робочому стані, отримувати зарплату… А якщо відлічити з цієї суми оподаткування, витрати на матеріали, то на заробітну плату грошей і не залишається.
- В такому разі, яке б фінансування задовольнило б Ваші дослідження?
- Я гадаю, що близько мільйона гривень на рік. Головне для нас зараз - це закупити нове обладнання. Ті прилади, що в нас є, працюють тільки завдяки тому, що ми власними силами їх підтримуємо. А на це йде багато часу та коштів.
- А чи знижує відсутність новітнього обладнання продуктивність Вашої праці?
- Звісно, ми робимо все, щоб працювати по максимуму, але відсутність новітніх приладів згубно впливає не тільки на нашу роботу, а й на науку в Україні в цілому. Тим не менш, наші дослідження не стоять на місці, ми активно працюємо та отримуємо добрі результати.
- Якими ж результатами Ви можете похвалитись?
- Ми відкрили декілька розмірних ефектів, котрі до нас ніхто не бачив, винайшли декілька методів дослідження фазових переходів у нанорозмірних об’єктах. Тож, незважаючи на фінансування, ми можемо працювати над своєю темою далі і далі. І наші результати - головне, що спонукає нас до діяльності, не дає нам зупинятися.
Євгенія ПРОРВІНА.