З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).
Середина робочого тижня, три лекції позаду. З легким серцем крокую додому – в гуртожиток №9 ХНУ імені В.Н.Каразіна. Тут – стандартний обід, трохи читання, а далі – на перший поверх. Під пильним оком «всевидячої» вахти – особлива для студента кімната - спортивна. Впевнено штовхаю коричневі двері, і ось я всередині. Одразу ж озираюся, шукаю серед молодих людей своїх подруг. Від цього заняття мене відволікає тренер Юлія Сегріївна Цуман, пропонує розписатися у журналі відвідувань – необхідна формальність. Інструктор із готовністю приходить на допомогу тим, хто не знає, з якої спортивної програми треба починати: «Спочатку варто «розігріти м'язи: пострибати на скакалці, зробити розтяжку. Ну а далі – простір для фантазії, в залежності від того, які проблеми хвилюють».
Майже кожен із тренажерів «в роботі». Ось хлопці качають прес, м’язи рук, на міні-степпері «пітніє» другокурсниця Альона: «Ходжу двічі-тричі на тиждень. Хоча займаюся бадмінтоном, відчуваю, що потребую додаткових навантажень для ніг та пресу. Тож спортивна кімната стала у нагоді! »
Увагу привертає настільний теніс: між другокурсниками Владиславом та Євгеном – запеклий двобій. М'ячик чимраз сильніше стукає об стіл, швидкість наростає. Обличчя суперників зосереджені та розчервонілі. Аж ось Владислав робить вдалу подачу, і Євген не встигає відбити м'яча. Обидва гравці посміхаються, гра триває.
Кожен займається своєю справою під брязкіт заліза та бадьору музику.
Другокурсник Віктор ходить до зали увесь тиждень, за виключенням середи та неділі – вихідних: «Чудово, що тепер у гуртожитку маємо спортивну кімнату. Якби ще боксерську грушу прилаштували, взагалі ідеально було б!»
Юлія Сергіївна розповідає: «Хлопців у спортзалі завжди більше, і це не залежить від дня тижня. Тренажерів достатньо. Можливо, додала б велотрек або бігову доріжку. Хоча є багато вправ, здатних замінити ці пристрої, було б бажання».
Ось так і минає вечір – за тренуваннями. У залі майже завжди людно, адже заняття спортом – невід'ємна частина життя сучасної людини, таке собі «модне віяння». Що ж, мешканці дев'ятого готові долучатися до таких тенденцій!
О.ЯКОВЧЕНКО