З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).
Україна споконвіку була рідною для людей різних національностей та культур. Харків - центр студентства, де навчаються громадяни різних країн. Всіх об’єднує молодість, дружність, толерантність та бажання спілкуватися.
Факультет іноземних мов за підтримки Інституту Конфуція провів «Свято ліхтарів», яке поєднало українську та китайську культури. Найважливіші символи торжества - яскраві ліхтарі і коржики юаньсяо. «Свято ліхтарів» - чудовий привід зібратися разом, побажати одне одному щастя, висловити любов, обговорити останні події та просто добре провести час.
…Всюди лунають три мови: українська, китайська та російська. Теплота спілкування стерла будь-які бар’єри між гостями. Багато яскравих та захоплюючих номерів були підготовлені студентами. Із найбільш активних слід відзначити О. ФІЛІМОНОВУ, яка брала участь у декількох номерах, хореографа-постановника Є. ГОДЕРДЗІШВІЛІ. Концерт не був би таким цікавим без ведучих С. МАСТИНСЬКОЇ та М. МАЛИХ. У «Танці із мечами» творчо виявили себе викладачі В.С. СКРИТУЦЬКА і М.С. ОБИХВІСТ. Свій внесок у добру справу зробили і декан факультету іноземних мов Валентина Григорівна ПАСИНОК, і заступник декана з наукової роботи Поліна Тимофіївна ГУСЄВА, і заступник декана з виховної роботи Сергій Григорович МАЩЕНКО, завідувач секцією китайської мови С. К. КРИВОРУЧКО, безпосередній організатор свята І. І ФРЕГЕР, директор Інституту Конфуція з українського боку А. М. БАЙНАЗАРОВ. Гарними помічниками виявилися українські і китайські студенти різних курсів, наймолодші з них, першокурсники, показали себе на вищому рівні.
На прикладі веселого свята ми побачили, як легко і приємно разом спілкуватися і створити мультикультурну єдність.
Зоя РУБІНА, студентка філологічного факультету
Цей крилатий вислів став девізом виступів усіх іноземних студентів, які побажали взяти участь в марафоні-декламації «Мій Шевченко», проведеному до Дня народження Тараса Шевченка.
Іноземні студенти, які приїхали до нас із далекого зарубіжжя, декламували вірші Тараса Шевченка «Садок вишневий коло хати», «Сонце заходить, гори чорніють», «Огні горять, музика грає».
Цікаво було спостерігати, як студенти із Китаю, В’єтнаму, Марокко, одними із перших рвалися до мікрофону і бажали бути почутими.
Студентка другого курсу філологічного факультету Ту Тхань Хієн продекламувала поезію Тараса Шевченка «Огні горять, музика грає». Хієн:
- Тарас Шевченко - мій улюблений український поет. Я познайомилася з його творчістю під час вивчення української літератури в університеті. Своїм виступом я хотіла продемонструвати, що ми, іноземні студенти, також захоплюємося творчістю великого українського поета.
Безперечно, щось невловиме, чаруюче, нікому не зрозуміле є в творчості Кобзаря, що навіть люди, які виросли в іншій країні, мають іншу ментальність, світосприйняття, цінують його творчість. Про це свідчить і те, що твори Шевченка переведені 150-ма мовами світу. Світ любить Шевченка, світ шанує Шевченка. І це, безсумнівно, вражає.
М. НІК.