З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).
ВІД РЕДАКЦІЇ: 30 березня 2014 року виповнилося 120 років з Дня народження радянського астронома, академіка АН УРСР, Героя Соціалістичної Праці Миколи Павловича БАРАБАШОВА. Ми не могли пройти повз цієї дати і вирішили розповісти про видатного науковця, його спадщину та про те, як згадують сьогодні знаменитого астронома його учні, знайомі.
Завітаємо до кафедри астрономії та космічної інформатики фізичного факультету, де з 1933 по 1943 рр. Микола Павлович був завідуючим, і поспілкуємося з його аспірантом, нині кандидатом фізико-математичних наук, Лауреатом премії ім. М. П. Барабашова НАН України, професором Юрієм Володимировичем АЛЕКСАНДРОВИМ.
- Юрію Володимировичу, Ви один із тих небагатьох людей, яким пощастило знати Миколу Павловича Барабашова особисто, бути його учнем. Скажіть, Микола Павлович ніколи не згадував, чому саме астрономія так захопила його?
- Ні, не говорив. Але я з тих людей, які вважають, що людина для чогось приходить у цей світ. Вона має певну місію і виконує її впродовж життя. Саме так можна пояснити інтерес людини до того чи іншого предмету, сфери. Микола Павлович народився астрономом. Як відомо, він з самого дитинства захопився зоряним небом, полюбляв дивитися у підзорну трубу на планети й інші об’єкти Космосу. Потім, як говорять, він познайомився з книгою французького астронома Каміля Фламмаріона «Живописний Всесвіт», а пізніше - і з самим вченим. Можливо, ця книга і зустріч виплинули на вибір майбутньої професії. Але мені здається, що це була його доля.
- А Микола Павлович ніколи не шкодував, що повернувся в Харків, адже спочатку він навчався в Тартуському (Юріївському) університеті в Естонії?
- Академік Барабашов вступив до естонського університету за порадою проф. К. Д. Покровського. Але потім у зв’язку з хворобою (туберкульозом легенів) повернувся до Харкова. Звичайно, Микола Павлович не шкодував. Він був корінним харків’янином, тому тільки радів, що працює на батьківщині.
- Значення відкриттів Миколи Павловича Барабашова для астрономії?
- Науковець займався вивченням поверхні Місяця, планети Марсу й інших об’єктів Сонячної системи. Він є автором близько 600 наукових статей, монографій, підручників, науково-популярних брошур. Окрім загального внеску в науку, Микола Павлович Барабашов багато зробив для процвітання астрономії саме на українських теренах. Він виховав цілу плеяду молодих науковців, які продовжили його справу. Сучасна кафедра астрономії та космічної інформатики - це учні Миколи Павловича та учні його учнів. Також академік Барабашов директором НДІ астрономії ХНУ імені В. Н. Каразіна створив Чугуївську спостережну станцію і встановив там планетний телескоп АЗТ-8. Він власноруч будував телескопи. Микола Павлович - засновник Харківського планетарію. Слід відзначити, що академік багато зробив для популяризації астрономії серед населення. Він випускав багато брошур, виступав на радіо.
- Що приносило радість Миколі Павловичу?
- Для науковця найбільша радість, коли його припущення підтверджуються на практиці. Микола Павлович дожив до того часу, коли почалося освоєння Космосу, коли був зроблений перший знімок іншої сторони Місяця й досліджена структура його поверхні. Усе виявилося таким, як його описував Барабашов. Також щастя для професора мати талановитих учнів. У цьому науковцю пощастило - школа астрономії в університеті сильна і славиться своїми іменами. Це для нього була б найбільша радість і винагорода. Важливо для кожного, коли твою працю визнають. Зараз академіка Барабашова знають і пам’ятають усі.
- Скажіть, як кафедра вшановує великого астронома?
- Уже дев’ятий рік поспіль ми проводимо Барабашовські обласні наукові читання з астрономії учнів та студентів. У цьому році ми їх присвятили саме 120-річчю з Дня народження академіка Барабашова. Також на фізичному факультеті є аудиторія імені М. П. Барабашова (IV-30) і стипендія імені М. П. Барабашова, яка дається талановитим студентам за відмінне навчання та за плідну наукову роботу.
Хотілося б додати, що університет також веде активну роботу з вшанування пам’яті академіка Барабашова.
У Музеї історії ХНУ імені В. Н. Каразіна зберігається багато речей знаменитого професора. Олена Сергіївна МАРЧЕНКО, науковий співробітник музею:
- Інформацію про Миколу Павловича можна дізнатися у нашому музеї і в Музеї астрономії. Щодо нашої колекції, то в нас зберігається безліч фотографій вченого, фотокопії його статей, диплома про отримання вищої освіти, книги науковця, зошити, щоденники, мандати, особисті документи (пропуски, посвідчення, трудова книжка), привітальні листівки і багато іншого. Також Музей історії має «Атлас зворотного боку Місяця», створений Барабашовим, глобус Місяця, подарований Миколі Павловичу на 70-річчя, ручки і олівці з прилаштованими ліхтарями для роботи вночі та електромузичний інструмент, який академік називав «Голос Космосу».
У парку університету, біля НДІ астрономії, розміщений бюст Миколі Павловичу Барабашову.
- Таке вшанування недаремне, адже вклад Миколи Павловича в астрономію важко переоцінити, - продовжує Юрій Володимирович, - він зробив безліч відкриттів, виховав цілу плеяду учнів, побудував Чугуївську обсерваторію. Напевно, тому його прізвище і вписане у перелік найвідоміших і найвидатніших мешканців Харкова.
Л. РІЧКОВА.