З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).
Коли зірки перестають існувати, їхнє світло продовжує світити для нас іще довгі роки. «Батько» Харківського університету Василь Назарович Каразін пішов із життя 172 роки тому, але дослідники і досі знаходять важливі документи, що стосуються його особистості та діянь.
…Під час проходження краєзнавчої практики студенти історичного факультету зробили важливе відкриття, яке постає особливо значущим у світлі 210-річного ювілею університету. Під керівництвом доц. О. Г. Павлової вони знайшли в архіві Центральної наукової бібліотеки раніше невідомий лист Василя Назаровича Каразіна, адресований ректорові університету В. С. Комлишинському. Цей документ датований 8 жовтня 1837 року. У ньому йдеться про те, що Василь Назарович передає до бібліотеки Імператорського Харківського університету раніше не опубліковану таблицю відстаней між найважливішими форпостами, що знаходяться на Чорному морі.
Четвертокурсниця Олександра КІР’ЯН не приховує захвату від несподіванки, яку приніс звичайний робочий день у відділі рідкісних видань ЦНБ: «Ми розбирали папки з документами, і на одному з непримітних аркушів я прочитала слова, написані знайомим почерком В. Н. Каразіна. Годі й передати, який азарт науковця розбудила в мені така важлива знахідка! Що може бути кращим для студента-історика?».
А тепер загальноуніверситетська газета пропонує і нашим шановним читачам ознайомитися із текстом листа Василя Назаровича Каразіна.
Я. ОЛЬГІНА.
"Милостивый Государь Василий Сергеевич!
Честь имею через Ваше посредство препроводить в библиотеку Императорскаго Харьковскаго университета прилагаемую при сем таблицу расстояний между всеми (сколько-нибудь) значительными пунктами Черного моря, столько занимающую теперь Европу. Она заслуживает внимания тем более, что еще не напечатана; а получил я ее от одного из приятелей моих, в Николаеве, откуда только что возвратился на сих днях.
Имею честь быть с совершенным почтением и преданностию Вашим, Милостивый Государь, покорнейшим слугой".
Октября 8-го г. 1837. Василий Каразин,
Харьков. Почетный член И. Университета
.