«Працювати в університеті і  не займатися наукою - нонсенс!» - проф. С. О. ШЕРСТЮК, стипендіат Верховної Ради України

ВІД РЕДАКЦІЇ. Як ми вам і обіцяли,  розмовляємо із Сергієм Олексійовичем ШЕРСТЮКОМ, доктором медичних наук, професором кафедри загальної та клінічної патології медичного факультету, який виграв стипендію Верховної Ради України для найбільш обдарованих молодих вчених. Наш спецкор Людмила ЩЕРБАК зустрілася із стипендіатом.

…У кабінеті декана медичного факультету професора Віктора Миколайовича Савченка ми і зустрілися із ученим-стипендіатом  Сергієм Олексійовичем, який одразу погодився на зустріч. За плечима у професора вже багато досягнень не лише в науковій царині, а й у прожитому 34-річному віці. Стипендія Верховної ради не перша. Він уже виборював стипендії обласної державної адміністрації для молодих вчених імені І.І. Мечнікова та Кабінету Міністрів України для молодих вчених. Успішний науковець, кваліфікований викладач,  турботливий сім’янин, тато трьох дітей… І ось відразу відшукав для кореспондента університетської газети хвилинку!

- Сергію Олексійовичу, як починався Ваш шлях  науковця?

- Я народився у 1980 р. в м. Суми. Закінчив загальноосвітню школу №21,  де  навчався успішно. Без проблем вступив до Сумського державного університету на медичний факультет. У 2000 р. перевівся до Харківського державного медичного університету, який закінчив у 2003 р. У 2014 р. я прийшов професором на кафедру загальної та клінічної патології Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.

Великий вплив на моє становлення як науковця мала професор Олена Сергіївна Проценко,  завідувач  кафедри загальної та клінічної патології медичного факультету Каразінського університету. Кандидатську дисертацію я захистив у  2008 р., а у 2011 р. отримав вчене звання доцента. З  2010 р.  працюю заступником декана з наукової роботи нашого медичного факультету. У 2013 р. успішно захистив  докторську дисертацію.

- Якій темі присвячені Ваші кандидатська та докторська дисертації?

- Мої дослідження присвячені впливу ВІЛ інфекції матері на розвиток плоду. Тема кандидатської дисертації так і звучала «Патологічна анатомія імунної системи плодів та новонароджених від ВІЛ-інфікованих матерів», а докторської - «Патологічна анатомія ендокринної системи плодів та новонароджених від ВІЛ-інфікованих матерів».  Науковий керівник моєї кандидатської дисертації професор Сорокіна Ірина Вікторівна, доктор медичних, професор кафедри патологічної анатомії Харківського національного медичного університету. Вона ж  була і моїм науковим консультантом при написанні докторської дисертації.

- А як би Ви охарактеризували роботу заступника декана з наукової роботи?

- Мені подобається моя робота і особливих складностей під час її виконання у мене не виникає. Організація науково-дослідної діяльності на факультеті органічно поєднується із моїми науковими пошуками. Я радий принести користь факультету.

- Яке ж місце у Вашому житті взагалі займає наукова робота?

- Перше місце, адже працювати в Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна та не займатися наукою неможливо! Це було б нонсенс! Наприклад, коли б я працював лікарем, то наукові дослідження не мали б для мене такого значення. А так, це обов’язкова частина моєї роботи!

- Троє дітей не заважають Вам у науковій роботі? Як ви поєднуєте два таких серйозних навантаження?

- В першу чергу,  завдяки гарному порозумінню з дружиною. Наші сімейні обов’язки чесно розподілені: я відповідаю за фінансове забезпечення родини та наукову працю, дружина  займається вихованням дітей та домом!

- Сергію Олексійовичу, скажіть, що для Вас особисто означає ця стипендія?

- Це значний моральний стимул у науковій роботі та фінансова підтримка моїх майбутніх досліджень. Планую й надалі продовжувати працювати над темою «Вплив ВІЛ інфекції матері на розвиток плода», якій присвячені мої кандидатська та докторська дисертації. Мрію вивести свою працю на міжнародний рівень, а також надати їй розвитку у кандидатських та докторських дисертаціях науковців медичного факультету.

До розмови приєднується Віктор Миколайович Савченко:

- Для медичного факультету, для всіх наших співробітників нагорода нашого колеги - дуже важлива подія. Ми знаємо, що  не кожен факультет може пишатися такими досягненнями своїх співробітників. Гадаю, що у Сергія Олексійовича велике майбутнє  вченого і організатора. У 33 роки - доктор наук, - це круто і за сьогоднішніми мірками. Колеги бажають своєму молодому переможцю не зупинятися на досягнутому. Я, наприклад, не сумніваюся, що до 40 років Сергій Олексійович стане і член-кореспондентом, і академіком НАН України. А університет пишатиметься своїм науковцем.