З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).
ВІД РЕДАКЦІЇ. Четвертокурсники фізико-енергетичного успішно виконали літню практику. В її рамках вони відвідали енергопарк "Восток" компанії «БУРЕНЕРГО», завод «Турбоатом», Інститут проблем машинобудування ім. А. М. Підгорного НАН України, компанію «GlobalLogic», Науково-технологічний комплекс «Інститут монокристалів» НАН України, інжинірингову компанію «Золотое сечение», Харківську ТЕЦ-5 та ін. Про підсумки літньої практики розповідає її керівник Наталія Олександрівна ОРЛОВА.
Доц. Н. О. ОРЛОВА: «Це була перша навчально-ознайомча практика студентів. Під керівництвом своїх кафедр вони виконали ряд індивідуальних завдань. Цікавою частиною літньої практики стали екскурсії. Ми відвідали завод «Турбоатом». Побували в їхньому музеї, де представлені сучасні макети турбін, дізналися історію підприємства, познайомилися з продукцією, побачили цех, де нам розповіли поетапно, як збирається турбіна. Студентам випала можливість відвідати енергопарк «Восток» компанії «Буренерго», партнера фізико-енергетичного факультету. Підприємство знаходиться в с. Солоницівка, на його базі розташований парк сучасних приладів індивідуального електро- та теплогенерування до складу якого входять: вітрогенератор, сонячна електростанція, теплові колектори та багато іншого. Також студенти відвідали інженерний центр інжинірингової компанії «Золотое сечение», виставковий зал інноваційного обладнання, де розміщувалися теплові насоси, сонячні колектори та батареї. Про ці та інші подорожі четвертокурсники написали в своїх звітах і щоденниках практики».
Таїсія ЄРОХІНА.
Про місяць, проведений у Гайдарах, нам розповів доктор біологічних наук, професор Дмитро Андрійович ШАБАНОВ.
Основна практика першого та другого курсу проходить на біостанції в с. Гайдари. Вона розташована 50 км від Харкова на березі річки Сіверський Донець на території Національного природного парку «Гомольшанські ліси». На цій території представлені майже всі типи ландшафтів, характерні для лісостепу України. На біостанції студенти проводять чотири тижні, половину часу вони присвячують вивченню ботаніки та зоології.
«Цього року ми зробили так, що єдиною базою для практики була тільки біостанція. Раніше ми намагалися зробити альтернативний варіант у Харкові, проте притримуємося думки, що практика має бути «в полі», адже біолог «неможливий» без вміння працювати в польових умовах. Студенти, з одного боку, знайомляться з флорою та фауною, а з іншого, - виконують навчально-дослідницькі роботи. Багато робіт після практики перевтілюються в різноманітні виступи на конференціях, статті, хоча це не є частиною практики. Зараз другокурсниця Катерина Степаненко їде на конференцію зі вже опублікованою статтею, роботу над якою вона почала ще під час практики.
Останні роки ми намагаємося зробити так, щоб навчально-дослідницька робота була головною складовою оцінки студента. Ці роботи захищаються на загальній конференції з практики, і для багатьох студентів - це перша можливість виступу перед аудиторією. Кожного року рівень робіт студентів підвищується, саме в такі моменти ми, викладачі, відчуваємо, що змогли їх чомусь навчити», - розповідає Дмитро Андрійович.
А. СПАСІБКО.
Літня практика для першокурсників історичного факультету - невід’ємна частина навчального процесу, адже це чудова можливість зрозуміти, чи хочеш ти у подальшому займатися археологією. Спека, польові умови, розкопки, 5-10-кілометрові відстані, які доводиться долати пішки… Але все це для студентів стає дрібницями, коли вони самостійно знаходять артефакт, якого ще не торкалася рука людини!
Практика тривала упродовж трьох тижнів на різних археологічних об’єктах України таких як Більське городище (Котелевський район, Полтавська область), с. Верхній Салтів (Вовчанський район) та с. Війтенки (Валківський район). Керували практикою доц. І. Б. ШРАМКО, директор Музею археології, доц. В. В. СКИРДА, кафедра історіографії, джерелознавства та археології та проф. М. В. ЛЮБИЧЕВ, керівник Германо-Слов'янської археологічної експедиції.
Більське городище
Цього року практику у Більському городищі проходили 18 студентів. За словами Ірини Борисівни Шрамко, група була дружньою та згуртованою, адже саме від цього залежить чергування, злагоджена робота колектива під час розкопок… Три тижні практики видалися дуже насиченими: екскурсії по оборонній системі городища, цікаві лекції, перші розкопи, спостереження за стратиграфією, ведення польових щоденників, камеральна обробка знайдених артефактів, вертикальна та горизонтальна зачистка та інші навички. Ірина Борисівна: «Більськ - особлива археологічна пам’ятка, площа якої складає близько п’яти тисяч гектарів. Зазвичай ми копаємо на Східному та Західному укріпленнях, а цього літа працювали й на курганному могильнику "Скоробір". Більське городище цікаве тим, що кожний польовий сезон надає важливу інформацію і дарує унікальні знахідки. Наприклад, на одному зольнику (скупчення попелу, насичене речовими залишками) можна віднайти декілька тисяч предметів матеріальної культури! При дослідженні ділянки міжзольного простору на Західному укріпленні знахідок було небагато, але є й дуже унікальні. Так, було знайдено рідкісні наконечники стріл, бронзові й залізні вироби, виконані у звіриному стилі (ніж із зооморфним руків’ям, бронзова бляшка)».
Влітку разом з архітекторами студенти мали взяти участь у відтворенні землянки VI ст. до н. е., відкритої у 1996 р. Інша група у складі експедиції працювала на могильнику "Скоробір", який виявився не менш щедрим на знахідки за попередній рік. «В одному із курганів були знайдені бронзові бляшки, оформлені у звіриному стилі, бронзові наконечники стріл та орнаментований сіроглиняний посуд, що є дуже рідкісним для нашої території. В іншому кургані одна частина могильної камери виявилася ритуально-сакральною. Тут знаходились декілька предметів культового призначення. У кутку могильної камери стояла грецька амфора. Біля західної стінки могили знайдений колчан з металевими наконечниками стріл, на якому й були виявлені золоті бляшки у вигляді пантери», - розповідає Ірина Борисівна.
Олександр МАРЧЕНКО, студент групи ІС-11: «Мені дуже пощастило з експедицією і керівництвом - люди, які в будь-якій ситуації підтримають. Колектив був дружнім, працювалося весело й легко, а прекрасна природа Більського городища просто надихала на роботу».
Верхній Салтів - унікальний катакомбний могильник
Долучитися до середньовічної культури VIII-X ст. н. е. приїздили 25 студентів-першокурсників. Практика тривала з 19 липня по 5 серпня у с. Верхній Салтів, де в 1900 р. було відкрито своєрідний катакомбний могильник. На сьогодні досліджено вже понад 800 катакомб, більшість з яких були колективними. Валерій Володимирович СКИРДА: «Цього року разом зі студентами ми «розкрили» шість катакомб. Матеріал, який представлений, крім кісток людей, це прикраси (сережки, браслети, різні підвіски), рідко траплялася зброя (бойові сокири, списи, шаблі), а ще керамічний посуд, тим паче для цього періоду гончарна кераміка на нашій території була найбільше розвинена у представників Салтівської культури. На думку деяких дослідників, слов'яни, які жили на Лівобережжі Дніпра, гончарний круг перейняли від носіїв цієї культури».
Германо-Слов'янська археологічна експедиція
На території унікального археологічного комплексу пізньоримського часу у с. Війтенки практику проходили 13 першокурсників. Найактивнішими та працелюбними виявилися староста групи ІС-13 Дмитро Євтушенко, а також Анастасія Пасько, Діана Сапроненко та інші. Проф. М. В. ЛЮБИЧЕВ, керівник Германо-Слов'янської археологічної експедиції: «Цього року під час практики унікальною знахідкою було поховання жінки. Відбулася кремація та збереження праху у спеціальній посудині, поруч з якою також поклали дерев’яну скриньку з крамом. Звичайно, дерево не збереглося, а от у скриньці знайшли підвіски у формі відерець, ніж та бритву. Причому деякі відерця були зроблені у вигляді розетки, що є великою рідкістю. Також у могильнику були глиняні грона (прясельця), які одягали на дерев’яне веретено. Наявність пряселець - ознака того, що поховання було жіночим. Не менш цікавим видалося дитяче поховання, яке було досить інвентарним. З нами на розкопках була О. Г. Козак, біолог, геопатолог, яка встановила, що вік похованої дитини - півтора року, а також визначила, на що хворіла ця дитина. Інвентар був багатим і різноманітним: мініатюрний посуд (глечики, вази), поліхромні намиста, що є рідкістю для нашої території, фібули, гребінь - все, як у дорослої людини».
ВІД РЕДАКЦІЇ. Чекаємо на відкриття виставки у Музеї археології, яке відбудеться 24 листопада.
А. ОРЛОВА.