З університетської мудрості

І ось прийшла СОБАКА!

Собака жовта, земляна…

З її приходом всі пов’язують

Нові надії та діла!!!

Не бійся Собаки, бійся козла − спереду, коня − позаду, дурня − з усіх боків.

Знання багато місця не займають.

Бог дав людині два вуха і один рот, щоб той більше слухав і менше говорив.

Бог захищає від гріхів дорогокоштуючих

Можливо, яйця і розумніші курей, але вони швидко тухнуть.

Світ може зникнути не від того, що багато людей, а від того, що багато нелюдей.

Якщо проблему можна вирішити за гроші, то не проблема, то витрати.

Глухий чув, як німий розповідав, що сліпий бачив, як кульгавий швидко-швидко біг…

Господи! Допоможи мені стати на ноги. Упасти я можу і сам.

А в сентябре − всегда премьера:

Волнуюсь я, как в первый раз.

Я снова молода, и вера

В добро  меня приводит в класс.

Хочу всегда сюда спешить.

Еще далек аккорд финальный.

Ты − теплый дом. Ты − сама жизнь,

Каразинский, Национальный!

А.ГОЛДІНА, викладач.

Х х х

Кружляють спалахи снігами,

Кришталь дзвенить з височини

Ялина-скеля зір сягає

Та хороводять ковзани.

Під теплим дахом у вітальні

Бринять бурштинові склянки.                                                                                      Хвилини ковзають останні

Навколо зметених доріг.

Протяжно вдарив грім курантів

Всі заспівали «Новий рік!»                                                                                                           Червоний півень вийшов з хати

На оксамитовий поріг.

Надія РУБІНІНА, другокурсниця відділення журналістики

Х х х

Достойно, главное достойно

Любые встретить времена,

Когда епоха-то застойна,

То взбаламучена она.

Достойно, главное достойно,

Чтоб раздаватели щедрот

Не довели тебя до стойла,

И не заткнули сеном рот.

Страх перед временем  − паденье,

На трусосость душу не потрать,

Но приготовь  себя к потере

Всего, что страшно потерять.

И если все переломалось,

Как невозможно предрешить,

Скажи себе такую малость;

«И  это надо пережить…»

Євгеній  ЄВТУШЕНКО.

Х х х

Подумайте, какое зрелище!

Единственный  на шар земной,

Весь этот город, в полночь дремлющий,

О чем-то говорит со мной.

И хворости моей и горести,

Все, что болело, все, что жгло,

Вдруг потонуло в этом городе,

Вдруг отболело и прошло…

О город Харьков, твои улицы,

Они яснеют от огня.

Пусть пешеходы твои  − умницы,

Поучат мудрости меня.

И пусть, отвергнув все нелепости,

Ты вдруг заговоришь  во мне…

Твои полночные троллейбусы

Плывут и тают в тишине.

Булат ОКУДЖАВА.