Кадри
ВІД РЕДАКЦІЇ. Ювілейна рубрика «Університет від «А» до «Я» продовжує викликати багато відгуків. І наша сьогоднішня розповідь про Віру Михайлівну Подчасову – теж відгук і рекомендація читачів. Вона працює в університеті з 2007 року. Перед цим 23 роки займала посаду бухгалтера державного підприємства. Закінчила Харківський механічний технікум ім. О. О. Морозова за спеціальністю «Технолог». До своєї нинішньої роботи ставиться не менш відповідально: прибирає на 2 поверсі Головного корпусу. Тут працюють і кожного дня проходять сотні людей.
– Віро Михайлівно, за що полюбили університет?
– Мене завжди вражав університет. Каразінський поєднує і духовність, і архітектуру. Тут я маю чудовий колектив. У нашій центральній бригаді – 16 прибиральниць. Усього в університеті 5 бригад. Колись син Женя пропонував перейти до ХНПУ імені Г. С. Сковороди, адже він там працює викладачем. Але я Каразінський ні на що не проміняю…
– Які місця в університеті найбільше подобаються?
– Люблю Музей історії. Там проходять дуже цікаві виставки. Разом з онуками відвідуємо табір «Фігуровка». Діти цілий рік запитують, коли туди поїдемо. Щорічно в актовій залі Головного корпусу проходить «Красуня університету». На сам захід не потрапиш через велику кількість людей, тому з колегами спостерігаємо за репетиціями.
– Чим захоплюєтеся у вільний час?
– Обожнюю працювати на землі. Їжджу на дачу в Коломак. Хоч і втомлююся, але отримую позитивну енергетику від природи. Радують квіти. У мене їх вдома багато, неначе в ботанічному саду. Часто відвідую Харківський академічний театр музичної комедії чи ХНАТОБ. Як пенсіонер маю змогу безкоштовно сходити на вистави, тож залюбки використовую цю нагоду.
– Що для вас є найбільшим щастям?
– Це мої діти та онуки. Їхні обійми чи дзвінки наповнюють серце радістю. Сини Євгеній та Віталій закінчили факультет психології та соціології ХНПУ імені Г. С. Сковороди. Пишаюся своїми дітьми. У їхнє виховання вкладала всі свої сили. У них завжди була присутня жага до знань. Пам’ятаю, як в дитячій кімнаті Женя на стелі виклав сузір’я з фотолюмінесцентного паперу. Вночі, коли вимикалося світло, нагорі можна було побачити справжнє небо. Діти – це нагорода життя.
Карина БОНДАР.