Понеділок, червня 17, 2024

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Символ 2020 – Білий Металевий Щур!

Новий рік – підбиття підсумків

ВІД РЕДАКЦІЇ. На економічному факультеті працюють старанні та наполегливі люди, адже вони мають справу з цифрами. Віталій Павлович Пантелєєв викладає для студентів такі дисципліни: «Бюджетна система», «Бюджетний менеджмент», «Бюджетний облік і звітність». У вченого нараховується близько 105 публікацій, а також цього року підготував 3 статті та монографію англійською мовою для поїздки в Канаду. 2020 рік стане для економіста особливим, адже він зустрічатиме свій символ – Білого Металевого Щура. Про новорічну атмосферу в його родині розповів нашій газеті.

— Віталію Павловичу, який Новий рік у дитинстві Вам найбільше запам’ятався?

—  На думку спадає 1965 рік, коли зустрічали Новий рік з однокласниками в Калінінграді. Сам я родом зі Львова, проте мій тато – військовослужбовець, тому нам часто довелося переїжджати. Так я і в Харкові опинився восени 1966 року.

— Де традиційно зустрічаєте Новий рік?

— Вдома з родиною. Я вважаю, що Новий рік – це не найкращий час, щоб ходити вулицями. З дружиною Ольгою будемо двічі святкувати Новий рік: за українським та канадським часом. Вітатимемо наших дітей в Канаді.

— А як Ви познайомилися зі своєю дружиною?

— Ми з Ольгою навчалися разом в університеті на спеціальності «Фінанси та кредит». Коли отримали диплом про закінчення вищого навчального закладу 26 червня 1971 року, то відразу одружилися. Показали батькам дипломи і обручки, а через півтора місяці я поїхав на військову службу до Угорщини.

— Коли повернулися до університету?

— Спочатку я працював фінансистом на заводі імені Фрунзе в Бєлгороді та в Харківському моторобудівному заводі «Серп і Молот». В університет повернувся в 1976 р. та вже 1983 р. захистив кандидатську роботу.

— У дитинстві довго вірили в Діда Мороза?

— Я завжди був раціоналістом, мабуть, тому й обрав економічну науку. Для мене Новий рік – це час підбиття підсумків.

— Серед характеристик, які приписують символу наступного року, є ораторські якості та працелюбність. Ви, як викладач, володієте цими якостями?

— Мені здається, я не надто красномовний. Але відповідальний та старанний. Де б не був, в армії, на заводі чи кафедрі, роблю те, що вмію якнайкраще.

— Який рік університету хотілося б виокремити?

— Кожен рік особливий, не схожий на попередній. Завжди навчальний процес та наукове життя вносять свої корективи. Відбуваються різні події, заходи, пригадую цікаві виїзди в село на відпрацювання зі студентами. Підготовка випускників – один з найважливіших аспектів нашої роботи. Невдовзі приймуть закон про бюджет, який буду розглядати на парах. Для нас кожен рік – це новий поворот життя.

— Чи всі бажання, які загадували під бій курантів, здійснилися?

— Бажання, як правило, скромні виконуються. Я ніколи не загадував отримання якихось матеріальних благ. Аби були умови для роботи та життя. Найголовніше – здоров’я та злагода в родині.

 

Карина БОНДАР.