Магістр-2020. Випускник – наша гордість!
Каразінський – любов на все життя
ВІД РЕДАКЦІЇ: Каразінський, - любов на все життя, – переконана випускниця історичного факультету Тетяна СІРИК. Тому після закінчення навчання в магістратурі дівчина залишилася працювати на рідному факультеті і збирається вступати до аспірантури.
– Тетяно, студентство у твоєму житті?
– Пам’ять про студентство залишиться в душі назавжди. На факультеті живе ДУХ історичного факультету. Він є у кожному викладачеві і студентові. Каразінський – це класика, і ти розумієш це, як тільки потрапляєш на п’ятий поверх факультету. Коли викладач заходить до аудиторії і починає читати тобі першу лекцію - завмираєш… Я відчула, що навчаюся в КЛАСИЧНОМУ університеті і ця класика завжди буде поряд зі мною. Я доторкалася до меблів з думкою, що за цими столами сиділи видатні люди, чиї портрети тепер прикрашають стіни Каразінського університету. Мені випало щастя – ще на першому курсі доля звела мене із професором Людмилою Юріївною Посоховою, яка стала моїм науковим керівником на всі 5, 5 років мого навчання. Це була дуже плідна співпраця, за що я їй безмежно вдячна. Дякую, Людмило Юріївно!
– Чим тобі запам’ятаються студентські роки?
– З першого курсу я була активною студенткою. І в науці, і в діяльності колективу. Запам’ятаються дискусії, які постійно виникали на засіданнях наукових гуртків, участь в наукових конференціях, поїздки до Польщі, практика. Вже на першому курсі - справжні археологічні дослідження у с. Войтенки. Після розкопок ми займалися зачисткою, розпізнанням, склеюванням. Про це рідко хто замислюється, але для того, щоб експозиція потрапила до нашого музею, потрібно дуже багато часу та енергії і студентів, і професіоналів. Запам’ятаються факультетські традиції. Наприклад, святкування дня історичного факультету, де збираються всі викладачі та студенти, як одна велика та дружна сім’я.
– Коли почала працювати в університеті?
– В університеті почала працювати за півроку до закінчення магістратури. Тоді я ще паралельно закінчувала навчання на факультеті іноземних мов, тому ті шість місяців були дуже насиченими.
– Ким себе уявляєш через 10 років?
– Професором! Якщо ж серйозно, я бачу себе в освіті. Я не знаю, ким я буду через рік. Але моє життя буде пов’язано з навчанням і себе, і школярів, і студентів. Так, вже зараз я викладаю дітям історію в інноваційній школі ThinkGlobal. Я надзвичайно вдячна університету за те, що він дав мені стільки можливостей, емоцій, друзів та викладачів, а також Каразінський дав змогу паралельно займатися і культурною діяльністю. Моя наукова робота була пов’язана з культурою (я досліджувала культуру козацької старшини), культурна складова є вагомою у моєму житті.
Карина ТАРАСЕВИЧ.