Кого пам’ятаємо і любимо…
ХОДУСОВ Валерій Дмитрович
Пішов від нас у вічність. Важко писати слова співчуття. Неможливо повірити в смерть. Бо ось він – живий і такий справжній, університетський - талановитий, відкритий, порядний, готовий прийти на допомогу - Валерій Дмитрович ХОДУСОВ, професор кафедри фізики ядра та високих енергій імені О.І.Ахієзера фізико-технічного, доктор фіз.-мат. наук, із науково-педагогічним стажем роботи в 48 років. Дитя Великої Перемоги, він народився у 1945 році в с. Румянцево м. Горлівка Донецької області.
У 1963 році був прийнятий на нещодавно відкритий фізико-технічний факультет Харківського державного університету, який закінчив із відзнакою у 1968. Три роки працював в Донецькому фізико-технічному інституті (ДонФТІ) в теоретичному відділі за розподілом. А потім повернувся до Альма-матер в 1971 аспірантом. Усе він робив якісно, із захопленням, на відмінно. І аспірантуру на кафедрі теоретичної ядерної фізики закінчив достроково, і блискуче захистив кандидатську дисертацію у 1974 році. Тут він пройшов шлях від асистента до професора кафедри. У 2002 - захистив докторську дисертацію. Десять років з 2010 по 2019 очолював кафедру теоретичної ядерної фізики та вищої математики імені О.І. Ахієзера. Професор Ходусов В.Д. був справжнім професором: і курси викладав з теоретичної фізики: «Термодинаміка та статистична фізика», «Фізична кінетика», «Вища алгебра», «Теорія ймовірності та математична статистика», спеціальні курси «Квантова теорія твердого тіла», «Додаткові глави квантової механіки», і лекції читав на найвищому науковому та методологічному рівні… Як стверджують його студенти – компетентно і дохідливо… Проводив семінарські та практичні заняття, керував виконанням курсових і дипломних бакалаврських і магістерських робіт студентів кафедральної спеціальності, підготував і видав понад 20 методичних вказівок, три навчальних посібники з грифом МОН України.
Сказати, що Ходусов В.Д. був відомим фахівцем у галузі теоретичної фізики, мало сказати... Його наукові інтереси сягали досліджень з теорії плазми, квантової теорії твердого тіла, статистичної фізики, фізичної кінетики, застосування методів статистичної фізики у економіці та виробничих системах, де він здобув фундаментальні результати, відомі широкому загалу науковців в Україні та за її межами. Автор понад 140 наукових праць, серед них - виконані разом зі студентами, адже приділяв залученню студентів до наукової роботи серйозну увагу. Працював з підростаючим поколінням. Десять (!!!) разів поспіль за результатами конкурсу кафедр на краще науково-методичне забезпечення навчального процесу за напрямом «Сприяння науковій роботі студентів» очолювана ним кафедра теоретичної ядерної фізики та вищої математики імені О.І. Ахієзера перемагала в університеті. Включаючи і цей рік. Вдумайтеся! А минулого року Президія НАН України присудила премію за кращу наукову роботу Івахненку Олегові, студенту кафедри теоретичної ядерної фізики та вищої математики імені О.І. Ахієзера магістратури фізико-технічного факультету Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна - за моделювання низки квантових явищ з використанням класичної системи зв’язаних осциляторів. Умів працювати із молоддю Валерій Дмитрович: очолював журі Всеукраїнської студентської олімпіади з фізики багато років, десять разів очолював журі ІІ етапу Всеукраїнської олімпіади з фізики серед школярів по Харківський області, входив до складу оргкомітету декількох міжнародних конференцій із статистичної фізики та квантової електродинаміки.
Можна довго перераховувати нагороди, звання, грамоти, членство у радах і редколегіях… Коли б це могло повернути Валерія Дмитровича, бо не стало його через двобічну пневмонію від Ковіду… Пухом земля тобі, дорогий Валерію Дмитровичу.
Віль БАКІРОВ, Микола АЗАРЄНКОВ, Микола ШУЛЬГА, Антон ПАНТЕЛЕЙМОНОВ, Ігор АДАМЕНКО, Юрій БЕРЕЖНОЙ, В’ячеслав ВЛАСОВ, Віктор ВОЄВОДІН, Ігор ГАРКУША, Ігор ГІРКА, Сергій ЛИТОВЧЕНКО, Валерія ТРУСОВА, Олександр ЩУСЬ.