З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).
ВІД РЕДАКЦІЇ: Декан факультету психології Надія Петрівна КРЕЙДУН нагороджена високою відзнакою Каразінського «За служіння університету» на урочистому засіданні Вченої ради, присвяченому 216-й річниці від дня заснування Харківського університету. 11 років вона успішно очолює факультет психології.
– – Надіє Петрівно, Ваші враження від нагородження?
– – Неймовірно значуща і неочікувана нагорода. Урочисте засідання Вченої ради проходило 16-го листопада, а у мене в листопаді день народження – тож відзнака стала дивовижним подарунком, про який я навіть і не мріяла. Для мене сам Університет і праця в ньому – це вже нагорода. На неї заслуговує кожен, хто віддано працює в університеті.
– – Назвіть головне у Вашій діяльності декана?
– – Все спрямоване на те, щоб робити Університет таким, яким він є сьогодні. І краще! На факультеті діє особлива доброзичлива атмосфера, я б її назвала душевною. Факультет психології працює з душею, тривають постійні творчі пошуки, відкриття і заснування нових напрямів психологічного дослідження (психологічні аспекти проблеми екологічної свідомості, статево-рольова психологія, вивчення резервів особистості, різні підходи до вивчення психотравм, стійкості тощо). І ми намагаємося продовжувати й ті напрямки, які були ще на початку нашого становлення. Кваліфікаційні роботи наших цьогорічних магістрів дуже порадували нашу комісію і мене особисто як декана.
– – Які традиції склалися на факультеті?
– – Ми заснували золотий фонд випускних робіт наших студентів. Найкращі роботи наших студентів отримують свідоцтво про те, що їх роботи зараховано до цієї когорти. Зберігаються роботи в аудиторії ім. О. М. Лактіонова, де кожного року проходить перша зустріч першокурсників з колективом. Тут також зберігаються послання випускників з напуттям до першокурсників. На факультеті активно діє студентське самоврядування. Студенти наші – повноцінна керівна ланка університету. Традиційною стала студентська наукова конференція «Вектори психології»… Саме студентські дослідження і задають вектор у загальних дослідженнях. А ще наші фахівці, педагоги, психологи започаткували педагогічну вітальню (для викладачів). Проводимо круглі столи щодо новацій і реакцій на них з боку студентів і викладачів. Я читаю першокурсникам «Вступ до фаху», де на перше заняття завжди приходять наші випускники.
– – Назвіть, будь ласка, випускників, які запам’яталися?
– – Це мої колеги – які були моїми студентами. Я керувала практикою у Олени Анатоліївни НЕВОЄННОЇ, заступника декана з навчальної роботи. Працювала куратором групи у Світлани Германівни ЯНОВСЬКОЇ. Заступник декана Павло Олександрович СЕВОСТ’ЯНОВ теж був моїм студентом. На факультеті ніколи не переривається наукова спадкоємність.
– – А хто Ваш наставник?
– – Я вже була студенткою, коли тільки починалися набори на відділення психології на біологічному факультеті. Викладачі розпочинали майже «з нуля». Я щаслива, що з багатьма із них мені довелося працювати вже у якості колеги. Завідувач кафедри психології Григорій Кузьмич СЕРЕДА завжди казав мені: «Ти – між тими, хто розпочинав, і тими, хто вже після-після нас». Григорій Кузьмич був моїм науковим керівником, Олена Феліксівна ІВАНОВА була керівником мого диплому, ми і сьогодні разом працюємо. І я продовжую вчитися у тих, хто поруч зі мною: Любов Миколаївна Яворовська вчить мене толерантності, Світлана Яновська – посміхатися, Олена Невоєнна – оптимізму, Олексій Наливайко – розрахованості, Андрій Харченко – готовності діяти, Павло Севост’янов – креативності. Хочу висловити всім нашим викладачам велику вдячність. Вони всі для мене колеги, друзі і вчителі, незалежно ні від чого.
– – Рік, що минув?
– – Він переконав у тому, що весняне дистанційне навчання і осіннє дистанційне – це різні речі. Саме готовність бути на рівні допомагає нам. Кожного тижня спілкуємося з нашим студентським деканом, щоб вирішувати проблеми, які виникають. За цей час ми стали ще дружнішими. Факультет відзначив своє 20-річчя. Була запланована ціла низка заходів, але пандемія, на жаль, їм завадила. Починаємо підготовку до 50-річчя підготовки фахівців із психології у Каразінському університеті, яке святкуватимемо наступного року.
– – Ваші побажання на 2021 рік?
– – Щоб студенти скоріше повернулися до університету, бо університет без студентів – як зима без снігу, хоча ми і до неї вже звикли.