З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).
+Мій кращий друг мене зрадив, моя кохана відріклась… Я лечу порожняком.
+Після весілля ми відразу поїхали у весільну подорож. Я до Туреччини, дружина – до Швейцарії, і прожили там три роки поспіль у любові і згоді.
+Хай живе розлука! Вона знищує брехню, яку так ненавиджу.
+Щоб закохатися, досить і хвилини. Щоб розвіятись, іноді доводиться прожити 20 років разом.
+Ми були щирими у своїх помилках.
+Завтра річниця твоєї смерті. Ти що хочеш зіпсувати нам свято?
+Ви стверджуєте, що людина може підняти себе за волосся?
+Так, обов’язково! Кожна розумна людина просто зобов’язана час від часу це робити.
+Ну не змінюватися ж мені щохвилини через кожного ідіота.
+Перебуваючи в деякому нервовому збудженні, герцог раптом схопив і підписав декілька прохань про розлучення словами: «На волю! Всіх на волю!»
+Я не боявся здаватися смішним. Це не кожен може собі це дозволити.
+Про що це вона?
Барона криє.
І що говорить?
Ясно що: негідник, каже, психопат ненормальний, брехун нещасний…
І що хоче?
Ясно чого, щоб не кидав.
Логічно.
Невже обов’язково слід убити людину, щоб зрозуміти, що вона жива?
+Ви ж дозволяєте розлучатися королям?
Ну, королям, в особливих випадках, у вигляді виключення, коли це потрібно, скажімо, для продовження роду.
Для продовження роду потрібно зовсім інше.
+ Поясніть суду — чому 20 років все було добре, і раптом така трагедія?
Вибачте, пане суддя, двадцять років тривала трагедія і лише зараз все повинно бути гарно!
Не ускладнюй, бароне… Тайком та можеш вірити.
Я не можу тайком. Я можу лише відкрито.
+Це не мої пригоди, це не моє життя. Воно пригладжене, причесане, напудрене, кастроване!
+ Все жартуєте?
Лікарі забороняють.
З яких це пір ви стали ходити по лікарям?
Відразу ж після смерті…
+Кажуть, гумор — він корисний, жарт, мовляв, життя подовжує.
Не всім. Тим , хто сміється, — подовжує. Тому, хто гострить, — вкорочує. Ось так.
+ Спочатку планувались урочистості, потім арешти; потім вирішили сумістити.
+ Я зрозумів, в чому ваша біда. Ви занадто серйозні. Всі дурості на землі робляться саме з цим виразом обличчя… Посміхайтесь, панове, Посміхайтесь!