З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).
ВІД РЕДАКЦІЇ. Друковане видання «Український тиждень» опублікувало під рубрикою «Стратегічний діалог» інтерв’ю із представником бізнесу, Почесним доктором Харківського Каразінського університету, Олександром Владиленовичем Ярославським про роль і місце держави та підприємництва в майбутньому нашої країни. Виконуємо Ваше замовлення і робимо передрук.
— Олександре Владиленовичу, які основні проблеми України та як Ви бачите шляхи їх подолання?
— В Україні надто багато обговорюють проблеми, замість того, щоб їх розв’язувати. Потрібно припинити порожні розмови й почати працювати.
— Якою Ви бачите прийнятну модель взаємодії держави з бізнесом?
— У кожної держави свій шлях. Що стосується взаємодії держава — бізнес, то бізнес потрібно поважати й принаймні не заважати проектам, які не суперечать законодавству. А краще підтримувати хоча б добрим словом.
— Якої економічної політики потребує Україна?
— Розумної й такої, що відповідає національним інтересам.
— Яким Ви бачите майбутнє Харкова? Чи не застарів його науковий потенціал?
— Чи можуть застаріти фундаментальні знання? Ні. У Харкові найкращий в Україні університет та й загалом чудові вузи, винахідливі студенти. Отже, чому б і не Кремнієва долина? У нашому «Екополісі ХТЗ» ми вже її створюємо.
—У кожному великому українському місті обіцяють звести українську Кремнієву долину.
— Вони обіцяють, а ми робимо. «Екополіс ХТЗ». Усе у світі відбувається в належний час.
— Як Ви оцінюєте свій досвід роботи з Skyrizon Aircraft Holdings Limited? Чи безпечні китайські інвестиції?
— За першим запитанням мені поки що нічого оцінювати, бо немає практичної можливості розвивати українське авіабудування. А щодо другого — зауважу: безпечно для України, коли «Мотор Січ» перетвориться на купу металобрухту, а десятки тисяч робітників опиняться на вулиці, поки тривають політичні ігри? Певно, що ні.
— Людський капітал в Україні?
— Таких людей, як в Україні, немає більше ніде. І офіційна статистика не знає й не може знати, які вони насправді чудові та на що здатні.
— Як ви розумієте відповідальність бізнесу?
— Бізнес має створювати матеріальний фундамент суспільного життя, впроваджувати нові технології, бути джерелом добробуту й драйвером розвитку. Підставляти плече державі в тих проектах, де доцільне приватно-державне партнерство. Наприклад так, як ми робили в DCH, коли готували Харків до Євро-2012, чи зараз, коли я став приватним інвестором спорудження аеропорту в Дніпрі. Але бізнес не повинен брати на себе соціальні функції держави, які є її прямим обов’язком.
— Нові часи формують нову етику. Чи відчуває ці тренди український бізнес і особисто Ви?
— Є справді важливі й природно притаманні бізнесу питання. Зараз гуру менеджменту вже дуже логічно говорять не тільки про корпоративну соціальну відповідальність, а й про ESG — Environmental, Social і Governance як корпоративне управління. Це дуже правильно, бо бізнес працює не у вакуумі. Довкілля, суспільство, внутрішні стейкхолдери заслуговують на повагу, що трансформується в практичні дії. Для мене це прості й базові речі, я налагоджую свою роботу в бізнесі на таких засадах. Що ж до хайпових речей, коли від бізнесу вимагають відверто абсурдних кроків, то це мильні бульбашки, які з’являються й зникають.
—Чим є футбол в Україні? Чим він є особисто для Вас?
— Особисто для мене український футбол зараз — це мрія, що має втілитися в життя. Зараз в Україні футболу немає. Можливо, він з’явиться, коли ми відродимо харківський «Металіст», бо разом з ним повернеться здорова спортивна конкуренція та вболівальники — повернеться життя.
РS. О.В. Ярославський народився 1959 р. в Маріуполі. У 1989-му закінчив аспірантуру Одеського технологічного інституту, кандидат технічних наук. У бізнесі з 1990-х рр. Власник і президент групи DCH, експрезидент футбольного клубу «Металіст». Доктор «honoris cаusa» Харківського університету.