З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).
«Молодість – це мрія. Це – віра. Це прагнення до подвигу. Це лірика та романтика. Це великі плани на майбутнє. Це початок усіх перспектив…»
ВІД РЕДАКЦІЇ. Дорогі першокурсники! Це наш охоронець університетського часу. Відраховуючи людський час, вони відраховують і свій власний… Та доля великого каразінського годинника – веде нас до завтрашнього 217-річчя рідного університету, і далі, далі, далі у майбутнє. Ще не до одного ювілею!
…Каразінський баштовий годинник встановили в далекому 1963 році з нагоди переїзду університету зі старої будівлі на вул. Університетській у нову на площі Свободи. Виготовлений на Ленінградському оптико-механічному заводі і встановлений харківськими майстрами Сергієм Івановичем Натаровим та Миколою Андрійовичем Терещенко, він вже півстоліття вірно та невпинно служить людям. Наш годинник за своїми розмірами найбільший у місті. Зараз він працює безперебійно… Багато легенд можна почути про нашого баштового друга. Мовляв, він і ломався, і стояв потім довго, а другий годинник з боку тенісних кортів взагалі не змогли запустити… Механізм каразінського годинника бронзовий, тому досить довговічний. Підніміть голови, підходячи до альма матер, звірте і свій час не за мобільником, а за нашим – Каразінським еталоном. Він – еталон Харкова, інтелекту держави, нашої долі. Пишаймося тим, що в нашому університеті є така визначна пам’ятка, а ми її повпреди!