З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).
Тато розповів про дідуся Івана – тата моєї бабусі. Народився він у м. Біла Церква у 1910 р. У 18 років його призвали до армії до Харкова, тут він проходив службу, де і познайомився з моєю прабабусею Надією. Коли почалася війна, він пішов захищати батьківщину. Дідусь служив піхотинцем в Прибалтиці під Кенігсбергом, отримав поранення і довго пролежав у госпіталі. Мав багато медалей та нагород: медаль «За відвагу», орден Червоної зірки та ще багато інших. На фронті він втратив багато товаришів, кожен раз, коли чув пісню “День Победы” – плакав… Дідусь розповідав багато про ті часи, про дружбу, про хоробрість і мужність на війні. Дідусь Іван помер у 2000 році, йому було 90 років. На жаль, я народилась у 2002 р, і так багато запитань не встигла йому поставити... Вічна слава героям!