Університетський учений!
«Без чого людство не зможе продовжити своє існування?», – проф. В. М. ТРУСОВА, член‑кореспондент НАН України
ВІД РЕДАКЦІЇ: Професор Валерія Михайлівна ТРУСОВА – член‑кореспондент НАН України, обрана Загальними зборами НАН України 26 травня 2021 р. Урочисте нагородження відбулося 6-го липня. Завідувачка кафедри медичної фізики та біомедичних нанотехнологій ННІ «Фізико-технічний факультет» Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. У 2006 р. після завершення навчання отримала спеціальність «біофізик». У 2008-му захистила кандидатську, у 2016-му – докторську дисертацію. Автор понад сотні публікацій у провідних наукових журналах, що входять до бази Scopus, а також - патентів, монографій та науково-методичних посібників для здобувачів вищої освіти в галузі медичної та біологічної фізики. Фіналістка премії L’Oreal-ЮНЕСКО «Для жінок у науці» 2019 р. Отримала Грант Президента 2019 р. Неодноразово стажувалася в лабораторіях Болгарії, Фінляндії, США. Про наукові будні Валерії Михайлівни – в інтерв’ю.
На фото перший віце-президент НАН України, академік В. П. ГОРБУЛІН вручає диплом члену-кореспонденту академії В. М. ТРУСОВІЙ.
– – Валеріє Михайлівно, над чим працюєте сьогодні?
– – Ми працюємо над розробкою так званих нанопереносників ліків, тобто таких маленьких контейнерів, які б доставляли ліки безпосередньо до того органу, який потрібно лікувати. Це називається спрямованою доставкою ліків. Вона потрібна для того, щоб мінімізувати побічні ефекти та максимально зберегти терапевтичну дію лікувального препарату там, де він потрібен. Зокрема, ми працюємо з протипухлинними препаратами. Частіше за все використання протипухлинного препарату вільної форми супроводжується небажаними ефектами для здорових клітин. І дуже потрібно, щоб такий препарат почав працювати і вивільнятися в тому місці, де потрібно, не руйнуючи все на шляху. Але це дуже складна проблема, бо наноконтейнер, у якому буде доставлятися протипухлинний препарат, повинен мати такі властивості, які б забезпечували максимальну точність доставки, максимальну ефективність роботи препарату та, разом із тим, мінімальну шкоду для здорових клітин. І ось ми намагаємось з’ясувати, які властивості повинен мати цей наноконтейнер, щоб лікарський засіб був доставлений туди, куди треба, до «адресата». Це називається цільовий орган.
Окрім цього напрямку, продовжуємо працювати над пошуком молекулярних механізмів захворювань Альцгеймера та Паркінсона – це нейродегенеративні хвороби, які викликають розлади функцій головного мозку: у людини погіршується зір та пам’ять. Ці відхилення від норми функціонування головного мозку називають деменцією. Експерти ВОЗ припускають, що до 2030 року в світі від цієї хвороби страждатиме 75 млн людей, а до 2050 року – 131,5 млн. І ми шукаємо потенційні речовини, які могли б зупинити цей процес.
– Що Ви вважаєте найактуальнішою проблемою у вашій галузі?
– Вважаю, що ми маємо прірву між фундаментальною та прикладною наукою. Те, що робить фундаментальна наука, її основне завдання – це створення гіпотез, теорій, формулювання чогось нового та перевірка того, що сформульовано теоретично. Практична наука – це виробництво, те, що вже реалізується в житті. Сьогодні в Україні ці шляхи не завжди перетинаються, вони, скоріше, паралельні. Але я вважаю, що існує нагальна потреба створення в Україні, зокрема у Харкові, центрів комерціалізації науки та переносу або трансферу технологій, де могли б працювати і фундаментальні науковці, і прикладники. Де б теорія, створена фундаментальними науковцями, відразу ж перевірялася прикладниками. Наша лабораторія займається фундаментальною наукою. Робимо все in vitro, тобто в пробірці. Проте експерименти є, і ми намагаємося щось довести не тільки теоретично, а й практично.
Кооперація фундаментальної та прикладної науки – це те, чого нам зараз бракує. Що таке прикладна наука? Це фармацевтичні виробництва, які виготовляють пігулки. А що таке фундаментальна наука? Це ми, ті науковці, які повинні сказати, що в цієї пігулки мають бути такі й такі властивості. От коли ці два виробництва почнуть взаємодіяти, прогрес піде значно швидше. Але існують фармацевтичні виробництва, які успішно співпрацюють із нами. Що стосується молекулярних основ хвороб Альцгеймера та Паркінсона, то це взагалі світова проблема. Адже кожного дня відкриваються нові форми таких захворювань, з’ясовується щось нове. Науковці: медики, фізики, біомедичні фізики – підхоплюють це нове і намагаються зробити свій внесок, щоб якомога швидше дати відповіді на глобальні питання.
– – Що вважаєте своїм головним завданням як науковця?
– – Моє завдання як науковця – не тільки віднайти, відкрити нове, але й показати сучасникам, що наука – це не лише дуже захопливо, не лише важливо, але й те, без чого людство не зможе далі продовжувати своє існування.
– – Що є Вашим натхненням?
– – По-перше, моя донечка. Вона завжди буде моїм найбільшім досягненням у цьому житті. По-друге, підтримка рідних, які розуміють, що наука, можливо, не та галузь, яка приносить багато грошей, тим не менш, вона потребує повної самовіддачі. Родина мене в цьому підтримує. Всі мої поїздки на конференції та інші наукові заходи сприймає як моє просування вперед. Це надихає, бо ти знаєш, що за тобою є підтримка. По-третє, моя команда. Ми дружній колектив, який має один вектор спрямування. Що б не сталося, ми завжди можемо розраховувати на підтримку один одного. Окрім того, мене надихають подорожі, під час яких відбувається осмислення певних етапів життя, народжуються нові ідеї.
Надія ВОЛНА.