З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).
ВІД РЕДАКЦІЇ. Гуртожиток у всі часи виступав своєрідним символом студентського життя і випробуванням для студента. Актуальність цієї тези не втрачена і донині. Слово першокурсникам – історикам.
Андрій ГРЕБІННИК: «Вступаючи до університету, я заздалегідь знав, що буду мешкати в гуртожитку... З одного боку, я хвилювався, ясна річ. З іншого - було цікаво здобути такий досвід, який міг навчити самостійності, певній незалежності від батьків тощо. Отже, вперше я до своєї кімнати зайшов рівно о шостій вечора 25 серпня, у день поселення. Зустріли мене привітно. Цілком пристойна кімната, хоча ремонт у нас не такий вже і новий. Блок 1/5 - мені подобається. У гуртожитку я знайшов собі друзів, чому щиро радий».
Марія АБДУЛАЄВА: «Гуртожиток має свої переваги, і свої недоліки. Один дуже великий плюс – це постійна комунікація. Тут ти знайомишся з абсолютно різними людьми, спілкуєшся, можеш звернутися про допомогу, приємно провести час у гарній компанії. Найбільше мене засмучує регулярна відсутність гарячої води та безлад, який, як я бачу, що повністю залежить від мешканців кімнат та блоків».
Ярослав УТЕНКО, староста групи ІС-12: «Наш блок 1/5 - цілком комфортний. Разом нам завжди весело, сусіди – дуже приємні люди. Дружня компанія. І всі готові прийти на допомогу, якщо потрібно. Мені подобаються мої сусіди. Один з них – ще й мій земляк».