Середа, жовтня 09, 2024

Загальноуніверситетська
газета
№ 7 (4016)
вівторок 8 квітня
2014 р.

З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).

Газета нагороджена Почесною грамотою Державного комітету у справах преси, телебачення та радіомовлення України.

Каразінський лауреат

Каразінський лауреат

 

«Знань, які дає наш університет, достатньо для праці у будь-якій передовій науковій групі світу», – проф. В. В. ВОВК, Каразінський лауреат.


На Асамблеї Вчених рад у січні 2012, присвяченій 207-річниці від дня відкриття Харківського університету, найвищою премією Харківського університету імені Василя Назаровича Каразін відзначено Руслана Володимировича ВОВКА, доктора фізико-математичних наук, професора двох кафедр – кафедри фізики низьких температур та кафедри експериментальної фізики фізичного факультету. А у 2008 році йому було присуджено премію імені В. Н. Каразіна першого ступеня. І ось – найвища нагорода.

Проф. А. А. Завгородній, декан фізичного факультету: «Руслан Володимирович повністю заслуговує на цю премію. У 43 роки захистив докторську дисертацію, співпрацює з англійськими науковцями, активно публікується, в тому числі у відомих закордонних та вітчизняних журналах з імпакт-фактором, де має понад 70 статей. Я вважаю, що індекс Хірша його публікацій незабаром буде дорівнювати 10 (це означатиме, що є 10 публікацій, кожна з яких має мінімум 10 посилань в інших наукових працях). Руслан Володимирович – компетентний викладач, він активно керує дипломними роботами студентів, у нього вже захистилися два аспіранти , на підході третій. Лише за минулий рік він видав 4 навчальних посібники, з яких три з грифом МОНМС. Ми пишаємося, що саме представник нашого факультету отримав у цьому році премію В.Н. Каразіна».

А ось  шлях Руслана Володимировича до успіху.

– Чому Ви вирішили вступати саме на фізичний факультет?

– Зупинити свій вибір на фізичному факультеті мені допоміг батько, який керувався власним життєвим  досвідом. За що я йому дуже вдячний, адже зараз без фізики і не уявляю своє життя. На фізичному я пройшов шлях від інженера до професора.

– Кандидатську дисертацію ви захистили у …

– У 1998 році: «Структурна релаксація і вплив площинних і точкових дефектів на пінінг вихорів у монокристалах YBaCuO».

– Вирішальна у Вашому становленні яка науковця подія?

– Це запрошення мене на наукове стажування в університеті м. Ексетер (Велика Британія) у всесвітньо відомій групі «Квантових рідин» під керівництвом живого класика Королівського академіка професора А.Ф.Дж. Віатта, яке відбувалося з 2002 по 2004 рр. На це стажування мене порекомендував Ігор Миколайович Адаменко, професор кафедри теоретичної ядерної фізики, заслужений професор Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, один з найкращих моїх вчителів. Під час стажування я отримав неоціненний досвід. Працювали ми напружено, без вихідних, інколи протягом 16-18 годин. Але було дуже цікаво, ми вдало зробили експеримент, результати нашої праці були опубліковані у престижних закордонних виданнях, а професора А. Ф. Дж. Віатта було нагороджено Золотою медаллю Європейського співтовариства. Дуже приємним для мене стало розуміння того, що знань, які дає наш університет, достатньо для праці у будь-якій передовій науковій групі світу.

– Докторську дисертацію ви захистили у …?

– 12 лютого 2008 року… Моя докторська дисертація значною частиною стала результатом стажування у Великій Британії. Її тема: «Динаміка квазічастинкових підсистем з різними енергетичними спектрами в ізотропних і анізотропних конденсованих середовищах». Робота виконувалась з 2002 до 2008 рр. на базі кафедри фізики низьких температур Харківського університету та групи «Квантових рідин» університету Ексетер (Велика Британія). Результати моєї докторської дисертації важливі для розвитку фізики конденсованого стану при низьких і наднизьких температурах, а також для розвитку техніки низькотемпературного експерименту, забезпечення компонентів для виготовлення і випробовування чарунок пам'яті, надчутливих елементів зчитування та надшвидкісних ліній зв’язку на основі ВТНП (Високотемпературних надпровідників).

– Чи мають Ваші дослідження практичну реалізацію?

– Так, наші розробки у сфері вивчення високочутливих теплових детекторів, які були виконані спільно з Українською державною академією залізничного транспорту (УкрДАЗТ), були частково впроваджені корейцями, наприклад, на потягах, які Україна закупила у Південній Кореї, де встановлені тепловізорні пристрої. А нанокомпозитні матеріали на основі нанопорошків діоксида цирконія, які ми також інтенсивно досліджуємо останнім часом в тісній кооперації з УкрДАЗТ, широко використовуються для виготовлення надміцних інструментів, в стоматології, та як матеріали сучасної енергетики.

Період з 2008 по 2011 рр.  для науковця Р. В. Вовка був дуже вдалим. Захистилося двоє його аспірантів, один з них громадянин Греції Іоанніс Гулатіс Лукас. Минулого року було опубліковано дві його монографії та три навчальні посібники з грифом Міністерства освіти, майже півтора десятка публікацій за кордоном з високим імпакт-фактором.

– Чи пишаєтеся Каразінською премією?

– Для мене ця премія – питання престижу. Ти розумієш, що твою працю оцінили. Це надзвичайно важливо для моральної підтримки. Нагорода дає стимул рухатися далі, не зупинятися на досягнутому. Передати словами емоції, які виникають, коли  урочисто, при закордонних гостях, високих урядовцях, найкращих людях університету тебе нагороджують, неможливо... Це особливо стимулює!

Нових досягнень та гідних нагород, шановний Руслане Володимировичу, бажаємо вам ми і наші читачі.


Л. МАРТИНЕНКО, творча майстерня викладача О.О.НЕРУХ.