З 1 січня 1817 р. Харківський університет видавав "Харьковские известия", з 8 квітня 1927 р. - "Робітник освіти", з 15 грудня 1928 р. - "Іновець", з 1 січня 1930 р. - "За нові кадри", з 1 січня 1936 р. - "За більшовицькі кадри", з 1 січня 1947 р. - "Сталінські кадри", з 1 січня 1957 р. - "Харківський університет" (вперше номер з такою назвою з'явився 19 грудня 1945 р.).
ВІД РЕДАКЦІЇ. «Гайдарівська практика не закінчилася. Вона перервалась!» Третьокурсники біологічного факультету мрійливо згадують цей незабутній місяць у Гайдарах та із задоволенням діляться враженнями проходження своєї практики.
Гайдари… Це слово відгукується у душах усіх випускників біофаку Харківського національного університету. Місяць, проведений з товаришами та викладачами на біологічній станції, запам’ятовується їм на все життя. Ті прогулянки величними лісами, ті вечірні костри та пісні під гітару є складовою таємничої студентської романтики.
Саме умінню спостерігати за природою вчаться студенти біологічного факультету під час проходження навчально-польової практики на другому курсі. І вже наприкінці вони не тільки помічають кожну пташку навкруги, а й можуть завдяки співу визначити її вид.
…Студенте, чи знаєш ти, що, не дивлячись на бажання машин заглушити все своїм гамором, близько 25 видів птахів, що мешкають у кронах дерев парку Шевченка, змагаються з ними і продовжують демонструвати свої неповторні вокальні дані? Звикнувши до божевільного міста, ти, одягнувши навушники, прямуєш вулицями у своєму напрямку. А ти спробуй зупинитися і прислухатися…
«Біологічна станція була створена у 1914 році. Вона знаходиться у 50 км від Харкова поблизу села Гайдари Зміївського району в чарівному місці нагірної діброви (Гомольшанський природний парк) на крутому березі Сіверського Дінця. Ініціатива та вибір місця створення першої в Україні науково-дослідної біологічної станції належить професору В. М. Арнольді.
Чудова природа, велике різноманіття флори і фауни, заняття у природних умовах. Тут проходять навчальну практику студенти першого і другого курсу.
Окрім цього, тут ведуться наукові дослідження флори і фауни, генетично-селекційні роботи, дослідження доместикації байбаків. Біологічна станція стала центром регіонального екологічного моніторингу хімічного забруднення північно-східної України».
…7 червня 2012 року 70 студентів та 4 викладача вирушили на дослідну станцію, що утопає в зелені на правому березі Сіверського Дінця. Зі світом рослин студентів знайомили спеціалісти у галузі ботаніки та екології рослин, доценти Юрій Гарійович Гамуля та Ольга Володимирівна Безродна. Про красу та неповторність фауни розповідали орнітолог, доцент Тетяна Андріївна Атемасова та знавець амфібій, доцент Дмитро Андрійович Шабанов.
Усі групи: біохіміки, генетики, фізіологи, ботаніки – знайомилися із природою парку. Керівник практики Юрій Гарійович Гамуля:
– Це – одна з найстаріших і найкращих біологічних дослідних станцій в Україні. На території у 14314,8 гектарів розміщено близько 80% представників флори та фауни, характерної для лісостепової зони України. Студенти тут мають змогу ознайомитися з багатьма видами різних природних комплексів: луг, ліс, водойми. Як же відбувається процес проходження практики? Можна відповісти сталою фразою – в одному ритмі з природою. Графік роботи студентів залежить від завдання. Загалом, практиканти виконували три основних види робіт: відвідували екскурсії, під час яких вони спостерігали за природою, досліджували та збирали зразки флори та фауни, фотографували та записували голоси птахів; працювали в лабораторіях та виконували самостійну науково-дослідну роботу.
– Найцікавішими для студентів, – говорить орнітолог Тетяна Андріївна Атемасова, – були нічні та ранкові прогулянки. Наприклад, нам потрібно дослідити птаха, який є активним лише вранці. Група прокидається о четвертій ранку і прямує у ліс чи луг. Природа Гомольшанських лісів у цей період неповторна. Густий туман хмарою стоїть над річкою, роса виблискує на перших промінцях сонця. І все це диво природи зливається з гулом птаства. Як же студенти потім не хочуть прощатися з цією красою. А нічні пошуки жаб! Для них це взагалі така пригода!
Зібравши увесь необхідний матеріал, студенти прямують до лабораторій і вивчають його. Захист практики проходить двічі. Перший раз – на дослідній станції після двох тижнів вивчення зоології. Студенти виступають з науковими роботами, якими вони представляють свої дослідження у цій галузі біології. Другий захист відбувається вже по закінченню практики. Тоді студенти захищають свої наукові роботи з ботаніки.
Цього року однією з найкращих робіт було дослідження Арсенія Петрика і його напарників по групі Єлизавети Артем’євої та Олександра Литвина – «Порівняння сітки ока диплоїдної і триплоїдної жаб».
Арсеній говорить:
– Працювати було не дуже легко, адже це точна робота, яка не терпить похибок, але неймовірно цікаво. Під час дослідження та написання нам постійно допомагав наш керівник – Дмитро Андрійович Шабанов.
На підсумковій конференції була представлена ще одна надзвичайно цікава робота. Її виконали студентки Катерина Бєлоусова, Христина Виноградова та Юлія Сакун. Дівчата досліджували асиметрію вибірки дрібних окунів («Флуктуруюча асиметрія окуня»).
– Я, Христина і Катя обрали надзвичайно цікаву тему, – коментує Юлія, – адже всі інші працювали з жабами та птахами. Риба – доволі доступний матеріал, і з ним легко працювати. Ми проводили метричні оцінки параметрів, необхідних для визначення флуктурующої асиметрії, опрацьовували всі дані статистично, підраховували та робили висновки. Захист пройшов на відмінно.
Викладач Дмитро Андрійович Шабанов із гордістю говорить:
– Коли ці студенти закінчували свої доклади, зал вибухав аплодисментами. Вони виконали величезну кількість роботи, поставилися дуже серйозно й зробили свої відкриття. Звичайно, оцінка – А. Результати необхідно публікувати.
Попереду, у листопаді, на студентів чекає ще одна конференція, на якій вони можуть представити свої роботи.
Так, дійсно, практика не закінчилася, вона лише перервалася. Адже вона живе у пам’яті студентів. Ось фраза зі щоденника старости групи БХ-31 Єлизавети Олейніченко: «Окрім знань, у нас залишився цілий «Сіверський Дінець» вражень!»
Л. ГРУБНІК, наш спецкор.